ніби отрути
Ніби отрути я надихався брехні
Моє спасіння — то прозорі сльози
Що промивають душу уві сні
Коли ніщо не допоможе
Моїй душі ще хочеться свободи
Набрида неволя слабого тіла
Та серце і розум не дійдуть до згоди
Не розкриються спалені крила
Автор — Pincher
Морфій
Зламані крила, втомлені очі
Знову у небі літати я хочу
Та все минуло, все вже позаду
Життя — це ніщо, смерть не завадить
Бажання і страх у моїх очах
Страждання і біль, мовчання і мрії
Немає кохання, немає надії
Не було б кохання — у нас був би спокій
А ми шукаєм щастя і наш бог то Морфій
Солодкий полон, тіло у ранах
Заковано руки в холодних кайданах
Зламано волю, розтоптано душу
Такі страждання терпіти я мушу
Бажання і страх у моїх очах
Страждання і біль, мовчання і мрії
Немає кохання, немає надії
Не було б кохання — у нас був би спокій
А ми шукаєм щастя і наш бог то Морфій
Сон краде в мене біль і страждання
Нереальність породжує мертве кохання
І звідки у мене знову є сили?
Я вже не хочу лягати в могилу
Знову надія, а може й кохання
Знову як вчора, цей подих останній
Птиця щастя б"ється об грати
Реальність чи сон? не розгадати
Не було б кохання — у нас був би спокій
А ми шукаєм щастя і наш бог то Морфій
Автор — Pincher
Лабіринт кохання
В лабіринті кохання, шукаючи щастя,
Загублено вхід, все мусить пропасти.
Незнайдено вихід, його ти ховаєш,
Боїшся того, чого сама і не знаєш.
Фільтруєш реальність своїми очима
Бачиш лиш двері, а що за ними?
Ніколи не взнаєш, бо їх не відчинеш
Боїшся кохання, від нього й загинеш.
В лабіринті кохання, шукаючи долю,
Загублено спокій в нестерпному болі.
Самотність печальна вогню, що не гріє
І мудрість мовчання на цвинтарі мрії,
І сонце сліпе, загублене в небі,
І смерть без обличчя чекає на тебе
Та ти і її оминеш, не помітиш
Боїшся кохання від нього й загинеш.
Автор — Pincher
Love Turns To Hate
My dream about you
will never come true.
But it will never die
In this world of lie.
I believe in love. Other feelings is grey.
I believe in love. Love turns to hate.
You takes me under control.
You sucks out my soul.
You breaks my heart.
My life is suicidal art.
I believe in love. Other feelings is grey.
I believe in love. Love turns to hate.
I play with you in game
that I\“ve lose before begining.
On the knees without shame
I await your mercy.
Love turns to hate.
Sometimes I\“m your friend.
Sometimes I\“m your enemy.
But forever I\“m your slave.
Love turns to hate.
I see weariness in your smile.
I see disillusionment in your dream.
I see sickness in your lust.
I hear laughter in your scream.
Love turns to hate!
Автор — Pincher
Сонет
Холодний дим ховає біль,
Що так на волю рветься,
Той самий, гострий біль,
Що сховано у серці
Лягає каменем на дно
і зчасом ніби-то стихає
Насправді то лиш ми вмираєм...
Холодний дощ змиває сон
Що нас веде в солодкі мрії
І сила на землі — закон
Вбиває мертві вже надії
A зранку прокидаючись
Дивитись правді в очі
Майже ніхто не хоче...
Автор — Pincher
Крихітка сонця
Де мені взяти хоч крихітку сонця?
Сіра буденність, самотність втомила,
Навіть свобода вже більше не мила
Мене не дістануть промені сонця
Хто розфарбує болото у зорі?
Зорі всі згасли, розтанули в небі,
Навіть труна вже не мила без тебе
Мене вже немає на дні свого моря
Хто допоможе, коли втрачу надію,
Хто захистить серце від болю
Хто ще зігріє теплою кров"ю
Кохання? воно вмерло у мріях
Автор — Pincher
Земля і небо
Ніхто не знає, що правильно, що ні,
Життя одне, не дозволяє обирати двічі
І хто вже захлинається в лайні
А хто літає в небі, літати хоче вище
Хто на землі — тим байдуже до крил
Вони вже зламані і згнили
Літати — на це немає більше сил
Може лягти у затишок могили?
Хто ще у небі — той ловить вітер,
До сонця тягнеться із ним
Хто на землі — збирає квіти
Тим хто впаде — положе до труни
Автор — Pincher
Щіт
Брудний ангел мого неба,
Ти Сирена мого моря,
Ідол смерті я для тебе,
Я для тебе присмак горя.
Ти — солодкий корінь болю
Неземної насолоди,
Я — порок твоєї долі,
Звір забутої породи.
Ти цариця мрій безбожних,
Ти надії промінь чорний,
Такий милий і притворний.
В"язень снів я незаконних,
Цього світу ворог лютий,
В тіло ним навік закутий.
Спогад — минулих днів провидець,
Ти талісман розбитий мій,
Мрій і бажань невільний очевидець,
Ти ложе всіх отруйних змій.
Суддя душі розп"ятої моєї,
Моїх стражданнь байдужий кат,
Обійми лагідні Морфею,
Що мене тягнуть в мертвий сад.
Мій талісман — ти, камінь сірий,
Символ розтраченої віри,
Ти — спогад скамянілий мій
Медаль загублена змагань забутих,
Ти — ехо стонів не почутих,
Ти — залишок наївних мрій.
Той, хто байдужість не пізнав,
Хто ненависть не встиг відчути,
Не зрозумів би смак отрути,
Хоч якби сильно не кохав.
Тому щасливим не судилось бути,
Хто й досі в пеклі не літав,
Хто у раю ще не страждав,
Й не вміє в небі потонути
Той, хто житття своє віддав
Лиш щоб ім"я твоє забути
Щоб знову сонце повернути
Лиш він тебе колись кохав,
Коли ти не схотіла чути,
Як дощ з очей сльози змивав.
Автор — Pincher