Роздуми
Мій дім пустий і я так довно в ньому один
Мій біль як нескінченний дощ і я не чекаю змін
мені сумно і холодно мене лякає цей світ
я не бачу порятунку, мене давить власний гніт
чорний світанок зупинив життя й мені стало зле
я став байдужий до часу, він скорив мене
тільки мій розум ще міг вести боротьбу
тільки моє серце мало сили виграти цю війну

я був прикутий до ліжка і не міг ворушитись
я не мав вибору і мусив з цим змиритись
я лежав забутий серед своїх мрій
проміння сонця сховалось в труні моїх надій
і мої закриті очі бажали лише смерті
але я відкрив їх і не дав їм померти

автор В"ячеслав Дацюк